Людина, на чиїх заявах будувалися одні з найгучніших антикорупційних справ останніх років, сама роками фігурує у виконавчих провадженнях як боржник, і поки кредитори не можуть отримати присуджене, відкриті реєстри показують квартиру в Ірпені та корпоративні права більш ніж у п'ятнадцяти товариствах на ім'я його колишньої дружини, йдеться у матеріалі Spilno.org.

Мова про Олексія Гончара, відомого в матеріалах різних проваджень також під прізвищами Шевченко і Карпенко та псевдонімом Тороп. За інформацією з матеріалів судових справ, він є боржником за низкою судових рішень, які перебувають на примусовому виконанні. Борги залишаються непогашеними. Щонайменше про один із них уже повідомляли медіа: близько 22 мільйонів гривень перед колишнім депутатом Миколаївської міської ради.

У судах Гончар повідомляє, що проходить військову службу у лавах Збройних сил України, і використовує цю обставину як підставу для участі у процесах у спеціальному порядку або для відкладення окремих процесуальних дій.

А 12 серпня, за повідомленням колишнього прокурора САП Станіслава Броневицького, яке потім поширили українські медіа, співробітники Департаменту військової контррозвідки СБУ затримали Гончара в центрі Києва. За оприлюдненою версією, його підозрюють у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань, в окремих публікаціях згадується частина перша статті 114-1 Кримінального кодексу. Йдеться про організацію за грошову винагороду фіктивного працевлаштування військовозобов'язаних чоловіків на державне підприємство, яке за поданням ГУР отримало статус критично важливого. Називається сума у 8 тисяч доларів США за одну послугу і десять епізодів у справі, а також запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Ані СБУ, ані НАБУ цю інформацію публічно не підтверджували, тож усе це лишається повідомленнями джерел, а не встановленими фактами.

Вловлюєте конструкцію? Людина, яка в цивільних процесах прикривається власною службою в армії, за версією слідства підозрюється в тому, що торгувала можливістю в цю армію не потрапити. Вісім тисяч доларів за штуку. Десять разів. Підозра не є доведеною виною, але сама симетрія варта того, щоб її промовити вголос.

Тепер про те, чим ця людина відома широкому загалу. Її ім'я пов'язують зі справою колишнього голови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова, де детективи зафіксували передачу 7,5 тисячі доларів і де Сальніков отримав три роки. Зі справою колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва, який від контактів ухилився. І зі справою першого заступника голови Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, яка закінчилася для обвинувачення повним провалом: у суді з'ясувалося, що товариство, від імені якого нібито діяв заявник, не уповноважувало його ні на що, довіреність виявилася по суті підробленим документом, а експертиза встановила, що спонукання до прийняття пропозиції містилося у висловлюваннях заявника, а не чиновника. Вищий антикорупційний суд визнав це провокацією і виправдав Орлова.

Це, на відміну від решти, не твердження джерел, а зміст судового рішення.

Що ж до майнового боку, то тут матеріал Spilno.org підкреслено обережний. Витяг із Державного реєстру актів цивільного стану підтверджує: шлюб Олексія Гончара і Ксенії Шевченко зареєстровано 5 листопада 2015 року і розірвано на підставі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 9 травня 2023 року у справі №711/1631/23. Понад сім років у зареєстрованому шлюбі. За даними реєстрів, Ксенія Шевченко володіє квартирою в Ірпені та корпоративними правами у товариствах "Енергія Плюс", "БІ ДЖІ ЕС ПОРТ ОЙЛ", "Обл-Буд-Інвест", "Промбудінвестментс", "Фінбудконсалтинг", "Житлобудфінанс", "Укрбудконсалтинг", "Будфінінвест", "Граніт Інвестмент", "Солар Інвестмент", "Єврологістик-Центр", "МП", ТК "Унік", "Ангар-33" та "Інвест Активіті". Частки коливаються від 25 до 50 відсотків, у низці компаній вона зазначена як кінцева бенефіціарна власниця.

І тут матеріал робить те, чого зазвичай не роблять: прямо застерігає, що жодних даних про належність цього майна Олексію Гончару немає, що володіння майном є законним правом кожного і що претензій до Ксенії Шевченко не висловлюється. Натомість нагадує норму статті 60 Сімейного кодексу про спільну сумісну власність подружжя і ставить питання не до родини, а до держави: чи досліджувались під час примусового виконання обставини і час набуття майна, набутого в період з листопада 2015 по травень 2023 року, і чи зверталися виконавці до суду з відповідними заявами.

Питання, погодьтеся, не риторичне. Бо якщо досліджувались і підстав не знайшли, то тема закрита одним абзацом офіційної відповіді. А якщо ні, то виходить, що механізм стягнення в Україні працює рівно до тієї межі, за якою треба зробити на один запит більше.

Повний текст матеріалу з хронологією зміни прізвищ, деталями справ Сальнікова, Князєва та Орлова і повним переліком активів читайте на Spilno.org.