Наприкінці 2022 року Варшавський метрополітен вирішив безоплатно віддати київській підземці 60 вагонів метро, а за рік ця щедрість обернулася кримінальною справою: за версією слідства, посадовці КП "Київський метрополітен" та їхні спільники залишили собі на самій лише доставці подарунка 137,5 млн грн, як повідомило НАБУ. Іншими словами, безкоштовні вагони примудрилися зробити золотими, пише Олег Чеславський.

Схема почалася з дрібниці. За договорами дарування усі витрати на транспортування, митне оформлення і страхування мав узяти на себе саме київський метрополітен. І першим, на чому вирішили зекономити, стало мито. Щоб не платити його державі, учасники задумали ввезти вагони як гуманітарну допомогу. Проблема була лише в тому, що робоча група з питань гуманітарної допомоги відмовила: вантаж призначався для комерційного використання, а отже, гуманітаркою не є. На оприлюднених НАБУ записах чути, як цю відмову переказують майже діловито, з порадою "їхати по 174-й постанові".

Але там, де відмовив один орган, того ж дня допоміг інший. Посадовці метро звернулися до Київської міської військової адміністрації з проханням посприяти у ввезенні вантажу і буквально в той самий день отримали відповідь про визнання вантажу гуманітарним, тобто таким, що мита не потребує. Один день, один лист, і комерційні вагони стали "гуманітарними". Зручно, чи не так?

Далі був головний акт. Протягом 2023 року метрополітен провів аж три тендери на транспортування вагонів на загальну суму майже 190 млн грн. До участі допустили підконтрольні компанії, які лише імітували конкуренцію і подавали свідомо завищені ціни. Перемогла, звісно, одна з них, наперед визначена. Наскільки завищена була ціна, найкраще пояснює сам учасник схеми. На записах службова особа, відповідальна за моніторинг цін, спокійно розповідає співрозмовнику: за 60 вагонів заплатили 190 млн грн, тобто по 3 з чимось мільйони за вагон, хоча одна з фірм пропонувала зробити ту саму роботу за 6-8 тис. євро. Зробили, за його ж словами, ті, кому було треба, а хто скільки отримає, розподілили ще на самому початку. І додає майже буденно: без найвищого рівня тут не обійшлося, бо надто великі гроші.

Щоб сховати ці гроші, учасники залучили іноземну компанію. На її рахунок під виглядом оплати за перевезення вагонів територією Польщі переказали понад 180 млн грн. Паралельно знайшли реального перевізника, який погодився зробити всю роботу за 51,8 млн грн. Різницю, ті самі 137,5 млн грн, організатори схеми залишили собі. А далі гроші треба було ще й перетворити на готівку: на записах фігуранти обговорюють послуги партнерів з конвертації десь у 2,5-5 відсотків, і детективи встановили, що кошти на конвертацію перераховували вже за вирахуванням цього відсотка. Все, як у дорослих.

Найколоритніше у цій історії, як завжди, говорять самі фігуранти. Директор підконтрольної компанії-переможниці на записах не приховує суті свого статусу: юридично він директор, а фактично керують інші, він просто "під прикриттям". Коли у партнерів почалися виїмки, він занервував і почав їздити до Києва. Службова особа метрополітену переказує допит: слідчий чіплявся, звідки той узяв учасників для нібито конкурентного моніторингу, а той відповідав, що просто знайшов їх в інтернеті. Слідчий не повірив. І недарма, бо, як зізнається сам чиновник, шукати він їх насправді й не шукав.

А потім розмови стали відвертішими. Директор фірми-переможниці, залишившись без роботи і з компанією, що фігурує вже у двох кримінальних справах, почав погрожувати організаторам: якщо ті не допоможуть йому з адвокатом, він піде на співпрацю зі слідством. У переказі це звучить майже як цитата з кіно: мовляв, одному нудно на нарах, тож він забере з собою всіх. Найголовнішим злочинцем, за його словами, лишатися самому не хочеться.

Врешті НАБУ і САП оголосили про підозри. Їх отримали експосадовець КП "Київський метрополітен", троє чинних службовців підприємства, двоє співорганізаторів і директор тієї самої підконтрольної компанії. Слідство триває.

І ось тут варто відступити на крок і подивитися ширше. Доставка подарованих вагонів, за попередніми даними, коштувала міському бюджету аж 217 млн грн. Варшава віддала вагони безкоштовно, а управлінці столиці все одно знайшли, де заробити 137,5 мільйона. Талант, безумовно, шкода лише, що спрямований не в те русло.

При цьому мер Києва Віталій Кличко ці ж вагони охоче використовує як привід для гарних новин. Він особисто повідомив, що на зелену гілку метро вийшов уже третій потяг, складений із подарованих Варшавою вагонів. Щоправда, у самих новинах про піар зазвичай губиться дрібниця: частину польських вагонів у Києві використовують не для перевезення пасажирів, а як донорів для ремонту, бо технічно вони не в усьому підходять до нашої мережі, і найдорожча їхня частина місту, по суті, не годиться. Тобто піару багато, а вагонів на лінії помітно менше, ніж 60.

Найцікавіше, що метро для Кличка не випадковий сюжет, а хронічна тема. Ще у 2015 році журналісти Бігуса показували фактично ту саму історію навколо київського метрополітену: ті самі схеми, ті самі підконтрольні фірми, ті самі бюджетні гроші, що розчиняються дорогою. Відтоді метрополітен встиг стати героєм не одного гучного розслідування, а очолював його роками призначенець мера, який зрештою втік за кордон. Змінюються лише приводи: то будівництво на Виноградар, то кабелі за потрійною ціною, то ось тепер доставка польських вагонів.

Одинадцять років одна й та сама модель, і щоразу вона працює. І поки НАБУ вручає підозри виконавцям середньої ланки, головне питання залишається без відповіді: а де в усіх цих історіях мер Києва і чому за понад десять років одного й того самого його жодного разу не притягнули до відповідальності?